Багато водіїв щиро вірять у неписані правила дорожнього руху, які не закріплені у законодавстві. Одні пропускають пішоходів навіть на узбіччі, інші вважають, що можна безкарно перевищувати швидкість на 20 км/год, а треті знижують її на стільки ж у дощ. Ці навички стали частиною повсякденного життя автомобілістів, хоча офіційно вони не встановлені.
Істоки подібних міфів зрозумілі: людина прагне спростити складні норми і замінює їх зручними формулами. Саме так з’явилося переконання «повинен пропускати пішохода завжди і скрізь», хоча насправді ПДР вимагають поступатися дорогою тільки при перетині переходу або виході на проїзну частину. Аналогічно виник міф про «обов’язкову зупинку при поступанні», хоча закон говорить лише про те, що водій не повинен створювати перешкод.
Тому сповільнення або повна зупинка потрібні не завжди, а лише якщо рух іншого транспорту стає ускладненим. Проблема полягає в тому, що хибні правила сприймаються як прояв ввічливості, але насправді вони заважають руху і іноді навіть провокують аварії.
Ще один популярний міф пов’язаний з перевищенням швидкості. Багато водіїв впевнені, що закон дозволяє їхати швидше на 20 кілометрів на годину, тоді як реальність зовсім інша. Існує лише поріг покарання – штраф виписується за перевищення від 20 кілометрів на годину, але це не означає, що додаткові 19 кілометрів офіційно допустимі.
Такий запас створений виключно для того, щоб уникнути спорів через погрішності приладів, а не для комфортного додавання швидкості. Однак саме ця трактовка стала масовою і міцно закріпилася в дорожній культурі, формуючи у водіїв хибне уявлення про допустимі норми.
